ДЕЩО  ПРО  ШКІЛЬНІ  ХВОРОБИ

Чи багато ви знаєте про хвороби дітей? Ви думаєте, що мова піде про ОРЗ, нежить та ін. Ні! Сьогодні поговоримо про «шкільні» хвороби.   

      …Під час вагітності в жінки була важка форма  токсикозу: нудота, головний  біль, блювота. До останніх  днів  вона багато працювала (прибирала, готувала, прасувала). Далі - важкі пологи.

    Дитина народилась хворобливою,  крикливою або занадто спокійною. Постій-на  вакцинація додала  проблем  до імунітету. У 3-4 роки ніби все нормалізува-лося , але  тут  батьки  стали помічати, що дитина погано преносить спеку ( мо-роз), проїзд  у  транспорті, швидко  втомлюється...

     Якщо малеча хворіла, то довше, ніж раніше, а ще – млявість не дає їй спо-кою.

     Пішла  дитина  в  початкову  школу .  Стала  незібрана, плаксива, метушлива, дратівлива... До  кінця  уроку  не  могла  висидіти . Продуктивність на уроці не-рівномірна. У  портфелі - не завжди порядок. Весь час потрібна батьківська  до-помога. На зауваження старших ображалась.

   При  збільшенні  навантаження - додалися іноземні мови, нові  предмети –ди-тині важко втриматися в  ранзі „відмінника \ відмінниці”.  І це важко ранило ма-леньке  серденько  та  психіку дитини.

ЦЕРЕБРАСТЕНІЧНИЙ  СИНДРОМ

    Церебро - це мозок, астенія – слабкість \ - або важкі пологи , або – струс  моз-ку  (дефект мозку). Дитина жаліється  на  сильну головну біль, швидко  втомлю-ється, порушується  сон, настрій - знервований. Як тільки вона відпочине, то стає  безтурботною, занадто веселою.

  Характерна  нерівномірність у навчанні та поведінці. Краще  відповідає  на  по-чатку уроку і зовсім не хоче відповідати наприкінці.

  Рекомендується :

      -     лікування;

-         денний сон;

-         менше  пити рідини вночі;

-         багато  вітамінів  та  соків;

-         молочна  дієта;

-         ходити  в  головному  уборі;

-         не охолоджуватися  і  не  перегріватися;

-         правильний режим  дня;

-         перерви  у  навчанні ...

       Тоді  настає  повна  компенсація організму...

      Не  можна:

-         примушувати робити  уроки;

-         перевантажувати  голову (можливо, перевести  дитину зі спецкласу  у   не- спец… , не водити у музичні та художні школи).

       Якщо цього  не зробити , то  може початися невроз, з’явиться  реакція  страху,  протесту,  затримка  психічного  розвитку  („деформація  особис-тості”).

ЦІ  БАГАТОЛИКІ  НЕВРОЗИ

1.    НЕВРОЗ

    Психічні травми, вияв  конфліктів  у  сім’ї  і  навантажень  у  школі, перевто-ма і порушення режиму – це:

1) астенічний  невроз;

2) невроз  нав’язливого  стану;

3) істеричний невроз.

  У дітей і дорослих часто зустрічається 4) системний  невроз (нестримання се-

човипускання  вночі, заїкання - проблема з мовленням).

ДЕЩО  ПРО  ШКІЛЬНІ   НЕВРОЗИ

    Цей термін  з’явився  ще в 1960 –х  роках.  Справа  в  тому, що всі  неврози  у  дітей - від небажання відвідувати школу. У школяра соціальне життя  зводиться   головним  чином  до  навчання. Якщо дитина захворіла, то  неминуче  порушу-ється шкільна адаптація, важко усіх  наздогнати , важко отримувати високі  ба-ли – починається  невроз.

    Бувають й інші ситуації:

-         суворі  вчителі ;

-         високі  вимоги ;

-         неповага  до  учня (стор. 77-78 );

-         дитина  не  розуміє пояснень  учителя  (дефект  у  вимові );

-         хтось  із  дітей (своїх  чи  чужих) ображає на  перерві;

-         хтось у  класі надсміхається з недосконалої  відповіді;

-         хтось обзиває...

     Майже  усі  психічні  розлади  проходять  у  сумних  тонах.  Але  це, звичай-но, не  значить, що всі сумні люди душевно хворі.

     Зараз  мова  піде  про  маніакально-депресивний  психоз.

     У дитини  може  з’явитися  депресія  (сум, скорбота, скованість)  і  манія - безтурботно веселий  настрій   із  черезмірною  балакучістю  та  рухливістю.                                         

        Депресія – це  сильний  сум , відчай  і тривога. У  дітей часто  реєструють  або  1) дистимію (короткочасне  порушення  настрою = плаксивість, дратуван-ня, вегето-судинна дистонія),

або  2) дисфорію (у  хворих на епілепсію).

  У  чому  сенс  невротичних  депресій ?

1. Погіршується  настрій.

2. Почуття  неповноцінності .

3. Порушення  сну  та  апетиту.

4. Часто  сварять  самі  себе („без вини винуватий”)...

  Можна  рятувати  дитину ліками  і  почуттям  гумору;  оптимістичний  настрій 

сім’ї,  максимальна  зайнятість  роботою.

КОЛИ МОВЧАННЯ - НЕ ЗОЛОТО

        Буває й  так:  удома дитина  добре  говорить , поводить  себе, а   в  школі – мовчить, «відсиджується»… Коли ж  батьки  вели  її  в  дитсадок ,  вона  плака-ла, виривалася, просила не віддавати  її туди. Дорослі вирішили  зламати супро-тив дитини: її сварили, карали, навіть  били. Просили вихователів суворіше ста-витися до неї. Через  деякий час  зрозуміли, що малеча стала шовковою: не  пла-че, не  кричить, а  тільки  мовчить. Знову почали  карати, бо тихо говорить.

  У  школі  дитині  не  сподобалась  вчителька , бо вимагала  тільки  її  слухати-ся, занадто  голосно   говорила. Знову дитина замкнулася - замовкла.  Батьки -сердиті. А потрібно  не  сердитися, а  вести дитину до лікаря. У  неї  - випадок психогенного  мовчання (мутизм).

   Інколи ця  хвороба  з’являється, бо на очах дитини, наприклад, трапилася ава-рія, хтось  помер, на  уроці вчитель  висміяв: „За  партою розмовляєш, а  біля  дошки  мовчиш. Ти  що дурень ?..”.

  Дитина замовкає уже надовго на уроках, боїться  всіх учителів, починає  заікатися під час відповіді.

   Потрібно покращити  мікроклімат  у  сім’ї  та  школі (можливо, перевести  в  інший  клас, в іншу школу,  бережливо ставитись) , звернутись  до хорошого  лікаря, провести сеанс спеціального гіпнозу - і  мова  повернеться,  і жахи зник-нуть.

    Ні  в якому  разі  не  можна кричати  на  дитину, змушувати  говорити  голос-ніше.

     До речі, мутизм буває різних видів. У дитячих колективах  є  мовчуни, вони мало розмовляють, бо  колись загубили якусь  річ (шапку, машинку,  ручку). Це – аутистичний  мутизм. Його  теж  слід  лікувати .

-         Що  таке  логоневроз  ?

   Це  невроз  із  ураженням мови  в  дітей. Ділиться він на дві групи:  тахілалія

(швидко  говорить)  і  дислалія (незрозуміла  мова) .

    Потрібно  звернутись   до  логопеда, слідкувати  за  темпом мови дитини.

    СИНДРОМ    ТУРЕТТА

   Інколи в дитини 10-12 років під  час опитування посіпуються м’язи  обличчя ,  на  перерві  вона то сумує,  то бігає по кабінету, а на   уроці їй важко  висидіти  45  хвилин, часто  болить голова (перевтома); погано  переносить малеча  спеку, часті  розлади, коли сміється, то хрюкає, м’явкає, гавкає   або  пищить, уживає   (хоча й не хоче цього) вульгаризми... Ця  хвороба  називається  копролалія  або  синдром  Жіля  де  ля Туретта.  Її  потрібно обов’язково  психотерапевтично   лікувати (наприкл. , галоперідол).

                                               КОЛИ  НЕ  СИДИТЬСЯ  НА  МІСЦІ 

1.Особлива  рухливість.

2. Збудження.

3. Невихованість.

4. Незадовільна  поведінка.

5. Сміється  без  причини.

6. Веселить  усіх  у  класі.

7. Метушливість...

Гармонійний   інфантилізм

    Такі  діти занадто  веселі, безтурботні, занадто  рухливі, їм  хочеться  бігати , танцювати, стукати-грюкати, тупотіти. З роками це все пройде, але  батьки  та  вчителі  повинні  контролювати  таких  дітей. Їх слід не стільки карати, скільки  виробляти  у  них  почуття  розкаяння  за  недисципліновану поведінку, не  ку-пувати, що  їм  хочеться, ігнорувати  примхи  (рос. – каприз).

Дисгармонійний  інфантилізм

   Це педагогічна і медична  проблема. До  рухливості та  нестійкості  додається  ще  й схильність до брехні (немає щоденника, оцінка погана, забув  зошит,  не  зробив  домашнє  завдання, не  запитували щодня по  всіх  предметах...                

Церебрастенічний  синдром

       Часті  головні болі, нудота , поганий  настрій,  ніякої  уваги,  зниження  па-м’яті. Така  дитина  втомлюється  від  біганини, від занять, від перевантаження. Одній достатньо просто виспатися, іншій – потрібно лікуватися .

Психопатоподібний синдром

      Дитина занадто рухлива, безтурботна (рос. – дурачиться), весела, не звертає  уваги на зауваження. Інколи про них думають, як про дурненьких,  недалеких. Таке чадо обов’язково потрібно лікувати. Інколи – переводять на індивідуальне  навчання на  дому, бо дитина деорганізує всіх учнів  у класі, не дає  проводити  уроки.

ЯКЩО    ПОРУШУЄТЬСЯ    ПОЧЕРК

    Колись батьки та вчителі не могли натішитися, що чудовий почерк  у  дитини, а тепер...  Почала  писати в 5-му класі, як  курка  лапкою.

1.     Занадто  високі вимоги батьків.

2.     Завищена планка у навчанні  до  себе („Хочу  бути  відмінницею !”)  А  „хо-чу”  і  „буду”  не  завжди  співпадають.

3.     Швидко пояснюють учителі матеріал  на  уроках (не  встигає  конспектува-ти).

4.     Погано  ставляться  однокласники, сміються, знущаються...

     Потрібна  допомога  спеціаліста, бо  ця  хвороба  називається професійна дисграфія  (хто  багато  пише), графоспазм  або спазм  письма. При  чому  хворіють  нею  не  всі  учні, а  тільки  ті, хто швидко пише і при  цьому  сильно   хвилюється .

   Найчастіше  дитина хороша, педантична, охайна  у спокійній  обстановці пи-ше добре, а  як  тільки її  примушують  писати  швидше, вона  починає  нерву-вати, рука  починає  дрижати, почерк змінюється  на  гірший…

1. Варто  більше  рухатися  і  відпочивати, займатися  спортом, чергувати 

   відпочинок  із  роботою,  спати  після обіду, не  сидіти допізна за книжками ,

біля  ТY, комп’ютера...

   2. Звернутися  до  невропатолога  або  психіатра, бо  може  бути:

1) форма  дрижання ( тільки  взяла  в руку ручку, рука  дрижить); 

2) больовий  варіант  (ручка в руці - сильна біль);

3) паралітична форма (ручка  в  руках - параліч  руки);

4) змішана  форма . 

   Схильна до  графоспазму  дитина найчастіше  із  „сонним  темпераментом ” , повільна. Її  не  слід  примушувати  швидко  писати  одразу, усе  слід  робити  поступово.

                           ЛІНИВЦІ  БУВАЮТЬ  РІЗНІ (рос. „обломовщина”)

1. Пасивна  дитина .

2. Малорухлива.

3. Неговірка.

4. Лінь говорити, лінь щось робити, лінь відповідати,  лінь писати, лінь жити...

   Але лінивці  бувають різні . Більшість із них – абсолютно  здорові  діти, які  потребують  хорошого наганяя, а  не поради  лікаря . Меншість - це  люди,  у   яких  лінь – це  хвороба .

                                                Форми  ліні:

- адинамія – малорухливість, небажання  рухатися;

- апатія – неактивність, небажання щось робити;

- абулія – розладнання волі, яке  приводить до відсутності всіх бажань;

- астенія...

                                                                Соматогенна  астенія

    Весела, працьовита  дитина захворіла  на  грип, але  продовжувала  ходити  в  школу,  поки  не „звалилася”  від  утоми , головного болю  і  сильної  слабкості.  Три дні посиділа вдома  і знову прийшла  до школи, бо не за  горами контроль-ні роботи .Через  два уроки  вона  втомилася, у неї піднялася температура, стало лінь вчитися. Це трапилося тому, що дитину недолікували.

     Соматогенна  астенія, тобто фізична  і  психічна слабкість – це найчасті-ша  причина  низької  працездатності.

  Лікуватись потрібно, бо порушується воля, людина  стає  малорухливою,  по-чинає слухати  інших,  не  має  своєї  думки ...

НЕВРАСТЕНІЯ

    Це – результат  перевтоми. Зустрічається в  школярів.  Наприклад,  дитина  навчається  у спеціалізованій  школі, вивчає  2  іноземних мови, ходить  до ре-петиторів, навантаження  з  кожним  днем збільшуються, ніколи  відпочивати, часті  головні  болі, порушується  сон  (засинає  довго, страшні  сни), зникає  апетит, не  хоче  вчитися, знижується  настрій , продуктивність  різко  падає . Чим  більше  займається, тим  менше  встигає.  Щоб не думали, що учень ліни-вець, ще  більше  сидить  за  книжками, але  ніякої користі  від  таких  занять  .

  Дитячий   організм  втомився, йому  потрібен  відпочинок.

ВИГАДАНА  ЛІНЬ

   1. Інколи  лінь - це  реакція  протесту   на  погане  відношення  до  дитини.  Батько  або  мати  немає  часу  сказати  сину  чи  доньці  ніжне слово, або  об-ражає, обзиває, лякає, що  вижене  з  дому. Назло всім дитина починає гірше  вчитися  чи  погано  себе  вести. Класний керівник  викликає  батьків, але  хлопчик  щасливий, бо накінець  рідні  звернуть на нього увагу.

  2. Буває  й  таке: учень починає лінуватися  на  якомусь  уроці, бо колись  йо-го  образив  учитель:  не  так  глянув, висміяв  перед  усім  класом...  Це  теж  реакція  протесту, яка зустрічається  дуже  часто. Звичайно, конфлікт потрібно  вирішити  учню, вчителю, батькам (лікар тут не потрібен), якщо  ж  конфлікт  не вирішити, то учень поступово стане невстигаючим.

  На  жаль, усе  хороше  і  все  погане  витікає  з  дитинства. І  хвороби  теж .

-         Тепер  трішки  поговоримо  про  волосся .

                                                        ТРИХОТІЛОМАНІЯ

  Ця   погана   звичка -  „виривати  волосся” у  себе  або  в  сусіда\ -ки \ - може 

тягтися  роками.

    Часто дитина, сидячи  на  уроці, крутить пальцем волосся  і  непомітно для  себе вириває його.

  АУТОАГРЕСИВНИЙ  АКТ  виникає  найчастіше  у  підсвідомості   достат-ньо  розвиненої   і вихованої  дитини, яку привчили бути  стриманою.

                                                Три  види :

1. Самоскалічення.

2. Символічне  вираження  почуття  втрати  .

3.  Не  може  відомстити  тому,  хто  образив.

 

   Звернутись  до  психотерапевта,  щоб  зняти  емоційне  навантаження, змі-нити відношення  до конфлікту, зменшити  біль  від  втрати  бабусі \ дідуся, кішки, хом’ячка..)..

ТРИХОФАГІЯ

  Це –звичка  з’їдати  вирване волосся. Потрібно  вже  приймати  ліки  роками  (аміназин, неулептіл, мелерін).

*****************************

ОНІХОФАГІЯ

    Ця  хвороба  виникає  у  дітей , які  люблять  гризти  нігті.

1. Рефлекс  смоктання.

2. Вираження  сильного  невдоволення  чимсь  або  кимсь.

     Потрібно  відучити  від  цієї  дурнуватої  звички: мастити пальці перце, бити по руках).

ХЕЙЛОМАНІЯ

   Нестримне  бажання  кусати, облизувати  губи.

ЕНУРЕЗ

   Нетримання сечі  може  бути  нічним, денним, постійним. У  хлопців  енурез зустрічається  в  4-5  разів  частіше, ніж  у дівчаток.

Основні  форми  :

-         травми ;

-         запалення  нирок ;

-         почуття  неповноцінності ;

-         страх, що запитають  на  уроці (невротичний  енурез  або  медвежа  хво-роба) ;

-          переохолодження  організму  ;

-         звичка організму (багато  п’є води).

   Менше  вживати  рідини,  не  давати  багато кишенькових грошей  на соки-води, спати  на  спині, на  перерві  та   перед  сном сходити в туалет, уживати  ліки ...

  До  речі, будити  таких  дітей  суворо  забороняється (занепокоєння)...

 

-         Є  ще  й такі  цікаві „ шкільні  хвороби”.

„ВІЧНА  ВЕСНА”

   У школі майже в кожному класі є діти, які ніби  й  хороші, і  навчаються  доб-ре, але  через непосидючість не  можуть  висидіти навіть 30 хвилин. Якщо  вчи-тель  їх  постійно  контролює, то  ще  нічого, а  як  тільки  менше  приділяє  їм  уваги, то  вони  граються, розмовляють, заважають...

   Вони,  як  метелики, літають по верхах, вчать  тільки  те, що  їм подобається, руку  піднімають тільки тоді,  коли  їм хочеться, відповідають, коли  в них  хороший  настрій („перекотиполе” не мають сили  волі, намагаються  на  когось  бути  схожими , у 30 років мандруватимуть  по  світу (рос. –бродяги), не  бажа-тимуть  мати  сім’ю, дітей, бо їм так зручно. 

ІНФАНТІЛ

     У  С.Пушкіна  були   такі  рядки :

                                          Блажен, кто  смолоду  бьіл  молод,

                                          Блажен, кто  вовремя  созрел.

      Інфантіл -  це та дитина, яка  своєчасно  не  подорослішала , бо  була  дуже  прив’язана до матері, бабусі, які  не відпускали  ні на  крок  від  себе, які постій-но  дзвонили, контролювали, допомагала  робити  уроки,  писали реферати, ма- лювали. Дитина, дійсно, вчилася добре, але  росла   великим  песимістом, у кла-сі  не  корист.  авторитетом. Таким  людям  потім  дуже  важко,  бо рідня не  віч-на. Хто ж тоді буде оберігати ?!.

ГАРМОНІЙНИЙ   ІНФАНТІЛ

    Дитина веде себе не так, як слід: жадоба задоволення,  іде  по шляху  наймен-шого  супротиву, не  перевтомлюється, жаліє  свій  організм, не  робить виснов-ків  із своїх помилок. Їй  важко  налаштуватися  на  роботу  на  уроці, усі  зава-жають, любить  кривлятися,  любить  виступати  на сцені, хоча  артистичних  здібностей  має  недостатньо.

ДИСГАРМОНІЙНИЙ  ІНФАНТІЛ

  Така  дитина  часто  потрапляє  в  групу  ризику, під  нагляд  міліціонерів  та  лікарів.

1.     Дуже  запальна.

2.     Емоційна.

3.     Нетерпляча.

4.     Навчається  нерівно (то 10-12, то 5 \.

5.     Кричить (часто  без  причини).

6.     Любить  битися.

7.     Любить   говорити  неправду .

8.     Конфліктує  з  батьками , вчителями, сусідами ...

     Потрібна допомога лікаря, контроль батьків  і  вчителів, колекціонування  чо-гось, тренування сили  волі, учитися доводити  все  до кінця.

    Не  можна  грати  у  футбол, хокей (спортивні  ігри) , щоб  не  було  додатко-вих  мозкових  інфекцій  або  травм  (с.114). Інакше  може  розпочатися  психо-патія  істерична.

ПСИХОПАТІЯ  ІСТЕРИЧНА

1.     Ненормальна брехливість (псевдологія).

2.     Надмірне фантазування.

3.     Життя  в  нереальному  світі ...

     Брехливість  інколи згубно впливає на дитину. Вона звикає  до  брехні (на  день  до 30-40 разів бреше).

1.     Гормональні  і  психічні  зміни  в  організмі.

2.     Бажання  бути  самостійним, дорослим.

3.     Прикрашення дійсності («Ми живемо краще, ніж ви!»,«Я знаю більше!..»)                                      

   4.Придумує те, що  хоче, щоб було, бо  соромно перед однокласниками, дру-

     зями, сусідами («Батько живе з нами!» \ Хоча в нього давно вже інша сім’я).

5.Боїться покарання  за  погану  оцінку.  І  це  найгірше, бо  починає не  тіль-ки викручуватися («Я  відповідала  краще , ніж моя однокласниця!»), але  й  виправляє оцінки  в  щоденниках, у  зошитах.

        Якщо таку дитину добряче присоромити, контролювати  постійно, то  ди- 

     тина  може  виправитися.

   Буває  і такий вид брехунця (особливо - серед  хлопців), коли фантазують, щоб сподобатися дівчинці, здобути  авторитет (брешуть не заради себе, а  за-ради  інших).

  Коли  брехня  відкрита, дитина просить пробачення, а через деякий  час  усе  починається  спочатку .

 У деяких випадках брехня – це реакція  протесту (дитина  боїться   жорсто-

кого покарання). Тоді  потрібен  не  стільки лікар, скільки  допомога  вчителя  та батьків.